розпорядок — 1) (заздалегідь установлений порядок, послідовність у чомусь); режим (у житті, праці, відпочинку тощо); правила (зібрання якихось положень, що визначають порядок чогось) 2) див. порядок I, 2) … Словник синонімів української мови
розпорядок — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
регламент — у, ч. 1) Прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання і т. ін. || розм. Час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді або виступу. 2) Заведений розпорядок дня, режим праці і т. ін. 3) Інструкція, зведення правил для користування чим… … Український тлумачний словник
Доманёвка — Эта статья содержит незавершённый перевод с украинского языка. Вы можете помочь проекту, переведя её до конца … Википедия
знеосібка — и, ж. Така організація праці, такий розпорядок роботи, за якого відсутня особиста відповідальність працівника за доручену йому справу … Український тлумачний словник
перебудовуватися — уюся, уєшся, недок., перебудува/тися, у/юся, у/єшся, док. 1) Змінювати розпорядок, систему своєї праці, напрям своєї діяльності. || Змінювати свої погляди, організацію свого життя, своє ставлення до кого , чого небудь. 2) тільки недок. Пас. до… … Український тлумачний словник
порушник — а, ч. 1) Той, хто порушує закони, розпорядження влади або правила, розпорядок чого небудь і т. ін. || Той, хто не дотримується традицій, звичаїв і т. ін. Порушник кордону. 2) Той, хто порушує тишу або спокій кого небудь … Український тлумачний словник
постанова — I и, ж. 1) Розпорядження, акт органів державної влади. || Директива керівного адміністративного органу. || Судове рішення, пов язане з розглядом кримінальної справи. 2) Колективне рішення; ухвала. || Взагалі рішення, прийняте ким небудь. 3) театр … Український тлумачний словник
режим — у, ч. 1) Державний лад, спосіб правління. 2) Точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку і т. ін. Постільний режим. 3) Система заходів, правил, запроваджуваних для досягнення певної мети. •• Режи/м еконо/мії принцип господарювання,… … Український тлумачний словник
розклад — у, ч. 1) Дія за знач. розкласти, розкладати. 2) Дія і стан за знач. розкладатися 3 5). •• Реа/кція ро/зкладу хімічна реакція, внаслідок якої одна речовина розпадається на дві або на кілька нових речовин. ** … Український тлумачний словник